Тема. Вірш, віршування, рима, ритм, стопа

Тема. Вірш, віршування, рима, ритм, стопа

   Вірш (від лат. – рядок, вірш) :

1)    невеликий поетичний твір;

2)    найменша одиниця ритмізованої мови – окремий рядок у віршованому творі, який має ознаки ритмічності, інтонаційної і звукової закінченості.

    Віршування – мистецтво побудови ритмічно організованої мови, що поділяється на певні мовні відтінки – віршові рядки. 

     Розрізняють такі системи віршування:

-         метричну;

-         силабічну;

-         силабо-тонічну;

-         тонічну.

     З 20 століття поширився вільний вірш або верлібр.

     Метричне віршування – система віршування, в якій ритм створюється закономірним чергуванням довгих і коротких складів у рядках. Вірші читаються чи співаються, рими відсутні. Розвитку набуло в античній літературі, тому називається античним.

    Силабічне віршування – система віршування, в основу якої покладено однакову кількість складів у віршованих рядках.

    Силабо-тонічне віршування (з грець. склад і наголос) – система віршування, в якій чергуються наголошені й ненаголошені склади у віршових рядках.

    Тонічний або акцентний вірш – система віршування, що ґрунтується на однаковій кількості наголосів у віршових рядках незалежно від загальної кількості складів у них.

    Вільний вірш, верлібр – система віршових рядків, ритмічна єдність яких ґрунтується лише на інтонаційній подібності. Рядки можуть відрізнятися один від одного і числом складів, і розміщенням наголосів. Твори часто не мають поділу на строфи, інколи позбавлені рим.

    Рима – співзвучне закінчення слів у віршах.

Види рим

-         чоловіча – наголошено останній склад (вода – руда);

-         жіноча – наголошено передостанній склад (плями – полями).

За характером звучання рими бувають:

-         точні і приблизні;

-         багаті і бідні.

За розміщенням у рядку:

-         кінцеві;

-         початкові;

-         внутрішні.

   Ритм (від грець. розміреність, узгодженість) – форма перебігу в часі якихось процесів (зміна тону, інтенсивності, тривалості, чергування однакових складів).

    Стопа – умовна одиниця, за допомогою якої вимірюється віршований розмір силабо-тонічного віршування. Залежно від кількості складів розрізняють стопи: двоскладові (ямб і хорей), трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест), чотирискладові (пеони).