Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі

ЗАСІДАННЯ СТУДІЇ

Тема.  Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…

Мета: навчити дітей визначати віршований розмір, розрізняти прозовий та віршований текст, розвивати вміння римувати та складати поезії, виховувати любов до поетичного слова через зображення краси природи.

Хід засідання

І. Вступне слово вчителя.

  Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосвіт з чарівними звуками, кольорами, формами. Відкривається дивовижна краса навколишнього світу — рідного краю.

   Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, на дивовижні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі, описати красу і велич рідного краю. Рідною українською мовою можна висловити найпотаємніші почуття і думи, мрії кожної людини.

   Але не кожна людина їх висловлює: одні – бояться, інші – думають, що в них немає хисту, ще інші – відмовляються, мовляв, у них нема таланту, хоча насправді це не так.

ІІ. Сприйняття й засвоєння матеріалу.

1.     Ознайомлення з притчею.

Існує притча «Про заритий у землю талант»(читання притчі).

...Чоловік, котрий, вирушаючи до іншої країни, прикликав рабів своїх і доручив їм майно своє. І одному дав він п’ять талантів¹, другому два, іншому один, кожному по силі його; і одразу рушив у путь.

   Раб, котрий отримав п’ять талантів, пішов, уклав їх у спра­ву і надбав другі п’ять талантів. Точнісінько так раб, котрий отримав два таланти, надбав другі два. А той, хто отримав один талант, пішов і закопав його в землю і приховав срібло воло­даря свого.

  По довгім часі, приходить володар рабів тих і вимагає у них звіту. І підійшов раб, котрий отримав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і каже:

-          Володарю! П’ять талантів ти дав мені — всі інші п’ять талантів я надбав на них.

Володар його сказав йому:

-          Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, увійди в радість володаря твого.

І підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав:

-          Володарю! Два таланти ти дав мені — ось, другі два таланти я надбав на них.

Володар його сказав йому:

-          Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, увійди в радість володаря твого.

Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав:

-          Володарю! Я знав про тебе,, що ти чоловік жорстокий, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розкидав. І побоявшись за­губити його, я пішов і зарив талант твій у землі. Ось тобі твоє.

Володар його сказав йому у відповідь:

-          Підступний рабе та лінивий! Тож візьміть у нього талант, а тим, хто вміє, дайте десять талантів, бо всякому імущому дасться й  примножиться, а у неімущого відбереться й те, що має. А  негідного раба викиньте у темряву зовнішню: там буде плач та зубний скрегіт.

   Незважаючи на те, що слово талант змінило своє значення, смисл фраза зберегла. Мало мати талант. Він потребує турботи, розвитку та значного труду. Тільки в цьому разі можна щось очікувати. Якщо талант не використовувати і не розвивати його, то він або загубиться, або принесе настільки мало своєму власнику, що це  приноситиме не радість, а смуток. Дар дається нам з конкретною метою – розвивати, примножувати на благо себе та інших.

 А як ви гадаєте, у чому ваша унікальність, що вам приносить задоволення?

   Ось сьогодні ми будемо віднаходити ваші таланти, які, можливо, зариті десь там на дні.

  Рідне слово, рідна мова живе в душі кожного з нас. І в певний час свого життя людина починає говорити віршами, бо в цьому є потреба душі. Душа, переповнена любов’ю, добротою, світлом і красою світу, звертається до поезії, музики, фарб і пензля і починає відтворювати красу. А краса живе в усьому!

2.     Літературна хвилинка.

А краса живе в усьому На Землі і в Небесах. В світлі сонечка ясному, У замріяних лісах, У степу, на хлібній ниві, Там, де пташка п’є росу... І, щоб ви були щасливі, Вчіться бачити красу. Вчіться слухати і чути Пташку в хорі веснянім. І для себе світ відкрити, І себе знайти у нім.

-         Що ж то означає — дивитись і бачити, слухати і чути? Хіба це не одне і те ж саме? (Відповіді дітей).

   Ці слова близькі за значенням, проте й різні, бо можна дивитись, але не бачити, можна слухати і не чути.Можна дивитись на чарівні картини, краєвиди, однак їх краса не розтривожить, не зачепить душі.

3.     Практичне дослідження.

   Ми звикли з вами спілкуватися розмовною мовою, тобто прозовою мовою:розповідаємо про певні події, переживання. Тоді ми просто оповідаємо той чи інший епізод, часто навіть не змальовуючи образно, а просто, наче констатуємо факт. Тут у нас працює пізнавальне сприймання. Коли ж ми даємо оцінку чогось, то у нас включається образне сприйняття, яке часто проявляється у творах: прозових чи віршованих.

   Давайте проведемо з вами таке практичне дослідження. Розглянемо 2 прикдади:

Фіалка – улюблена квітка багатьох народів – уособлює прихід весни, пробудження природи.

Фіолетову фіалку
Юний ранок відгорнув
І фіалка на світанку
Пробудилася від сну.

4.     Робота над поезією.

(Змальовано в обох уривках образ фіалки. Перший своїм звучанням близький до розмовної мови, другий — до пісенної).

(малюємо партитуру)

— Як чергуються склади (наголошені і ненаголошені) у прозовому уривку? (Невпорядковано.) А у віршованому уривку? (Впорядковано, внаслідок цього віршований текст звучить ритмічно.)

— Як створюється віршований ритм? (Упорядкованим чергуванням наголошених і ненаголошених складів.)

— То що буде основною ознакою віршованої мови? (Ритм.)

— Ритмічність віршованої мови посилюється й тим, що закінчення рядків часто бувають співзвучними:

Яке це дивне диво — квіти!
Чарівні форми й кольори.
І можна світові радіти,
Як сяє сонечко згори.
Тоді всі квіти розцвітають.
На казку схоже все стає.
Метелики довкіл літають,
Бджола між квітами снує.
І джміль великий волохатий
Танок над квітами веде.
В пилкові жовтому, пухнатий
То присідає, то гуде.
А квіти гарні, розмаїті,
Ввібрали диво-кольори.
Видовище найкраще в світі,
Казкове, що не говори…

  Співзвучні закінчення рядків у вірші називають римою. Рими надають віршеві милозвучності, пісенності. У тих рядках, які римуються між собою, обов'язково є однакова кількість наголошених і ненаголошених складів, чітко визначене чергування наголошених складів з ненаголошеними. Коли 1-й рядок римується з 3-ім, а 2-й з 4-им — перехресне римування; 1-й з 4-им, 2-й з 3-ім — кільцеве римування, 1-й з 2-им, 3-й з 4-им — парне римування.

 

 

 — Визначіть, яке римування у поезії, що дошці. (перехресне)

— Зверніть, будь ласка, увагу на дошку та визначіть рими у віршованому уривку.

(На дошці: «За місцем наголосу, починаючи від останнього наголошеного складу, розрізняють рими: чоловічі — наголос на останньому складі (корабель, журавель), жіночі — наголос на другому від кінця рядка складі (Оля, парасоля), дактилічні — наголос на третьому від кінця рядка складі (сонечко, віконечко).

Не випадково ми сьогодні говоримо про квіти.

5.     «Селам» або мова квітів.

   З незапам'ятних часів люди намагалися виражати квітами свої почуття. Для цього в давнину у турецьких гаремах використовувалася спеціальна мова квітів - "селам", що був введений у Європі шведським королем Карлом XІІ (1682 - 1718). Нині ця мова практично втрачена.

   У ті часи кожен букет мав своє значення. Це були таємні зашифровані послання, зрозумілі тільки двом: тому, хто дарує, і тому, кому дарують. У такому букеті важливі були не тільки самі квіти, їхній колір, аромат, форма, але і як вони піднесені, суцвіттями вниз чи вгору, чи є в букеті листя, шипи, бутони і скільки їх, і навіть у якій руці, у правій чи в лівій, підносився букет. Як пише Клер Пауелл у книзі «Значення квітів», навіть нахил руки щось означав: вправо – «так», вліво – «ні». Якщо дама, приймаючи квітку від кавалера, приколювала її до волосся, це означало застереження, а якщо до серця – любов.

   У 1830 році російський поет Дмитро Ознобишин переклав з перської мови і видав у Санкт-Петербурзі книгу «Селам, чи Мова квітів». У ній він помістив понад чотириста назв рослин, кожній з яких відповідали або невелике пояснення, або коротка репліка в можливій розмові вигаданою мовою квітів.

Про що розповість ваш букет:

акація – любов пішла;

алое – гіркота;

братки – “Думай про мене”; «твоя невинність скорила мене»;

айстра – краса, що минає;

латаття – чистота серця, душі і помислів;

гвоздика – цнотливість (червона гвоздика – полум'яне кохання);

жоржина – достоїнство й елегантність;

гіацинт – краса і сила;

гортензія – жорстоке серце;

жасмин – «Я пропоную тобі дружбу замість кохання»;

ірис – «Твоя дружба значить для мене дуже багато» чи «Я повернуся!»;

конвалія – «Ти прикрашаєш моє життя»;

лаванда – «Відкрий мені своє серце»; підозрілість;

лілія – чистота, цнотливість, непорочність; «Я полонений твоєю красою!»;

липа – «Виходь за мене заміж!»;

лотос – спогад про минуле кохання;

мак – «Твої домагання мого серця смішні і безглузді»;

мімоза – скромність і сором'язливість;

маргаритка – невинність; «Ніколи не признаюся у своїх почуттях»;

м'ята – цнотливість;

нарцис – самозамилування, бажання відповідного кохання;

красоля – перемога;

незабудка – щира любов; «Я не забуду тебе, і ти мене пам’ятай»;

кульбаба – «Скажи мені правду»;

маслинова гілка – мир

орхідея – витонченість, любов; «Ти просто красуня!»;

пальмова гілка – перемога;

папороть – “Будь відвертіше!”;

півонія – побажання щасливого шлюбу, соромливість;

соняшник – фальшиве багатство;

пшениця – багатство, достаток;

троянда – любов;

бузок – «Здогадайся про мої почуття»;

тюльпан – освідчення в коханні;

фіалка – «Думаю про тебе»;

хризантема – «Ти чудовий друг»;

шавлія – чеснота;

яблуневі квіти – пишнота; «Захоплююся тобою».

Отожбо, квіти теж можуть розмовляти, якщо люди знають їх мову.

6.     Віршований батл.

   А зараз давайте спробуємо написати невеличкі вірші про квіти. Це ми виконаємо за допомогою гри «Буриме».

   Умови гри: вам пропонується скласти 4-рядковий вірш, у якому вже подані слова, що римуються, ви маєте дописати початок, щоб вийшов невеликий вірш. На дошці є малюнки, які можливо вас надихнуть, а також ви прослухаєте «Вальс квітів» Чайковського, що принесе вам натхнення.

 

Гладіолус 

                                    гладіолус
                                        цвіту.
                                        голос:
"                                  росту  ".

Волошка
                                 налиті.
                                  в житі.
                                 волошки
                                 трошки.

Проліски
                                    весну.
                                       сну.
                                     в ліс,
                                    приніс.

Орхідеї
                              оранжереї -
                               орхідеї.
                                  діти
                                 квіти.

Чорнобривці
                             хати
                                мати.
                        чорноброві
                         вечоровій.
                              чарівні
                                 пісні.

Яблунька
                                 саду.
                                     іду
                                    біла.
                                посадила.

7.     Порівняння власних поезій з авторськими.

Гладіолус  Василь Кравчук «Азбука квітів»
Під віконцем гладіолус
У багряному цвіту.
Подає він ніжний голос:
"Я на радість всім росту".

Волошка
Там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки
Поселилось неба трошки.

Проліски
Проліски білі зустріли весну.
Першими ліс пробудили від сну.
Петрик ходив на прогулянку в ліс,
Пролісків мамі букетик приніс.

Орхідеї
Ой краса в оранжереї -
Там розквітли орхідеї.
Люблять їх дорослі й діти
Ці красиві ніжні квіти.

Чорнобривці
Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.

Яблунька
Яблунька, яблунька в нашім саду.
Ранком до яблуньки радо іду
Пахне-квітує вже яблунька біла.
Я ж тебе, яблунько, тут посадила.

ІІІ. Підсумок заняття.

Молодці, тож і у вас є таланти, потрібно їх лише віднайти. У деяких учнів ми вже їх знайшли, вони вам зачитають свої власні поезії(зачитування власних поезій).

А ті, хто лише зараз виявив у собі талант, я бажаю, щоб до вас все частіше приходила Муза і ви творили вірші.

Зустріч з Музою
Я відчинила двері
Босій Музі.
Вона стояла

Нишком на порозі.
Здалось мені — 
Ми чимось схожі,
Навіть друзі…
Чому ж стоїш ти
Й досі на морозі?
Давно на тебе
Вже чекаю,
Без тебе не живу —
Згораю.
Проходь же,
Музонька, моя.
Без тебе я —
Уже не я.
Я одягну тебе
У гарні шати,
Не прожену тебе
Із хати.
Найкращі страви
Приготую,
У чобітки тебе
Озую.
Ти не залишишся —
Я знаю,
Бо надто кволі
Я крила маю...