Позакласна робота

Позакласна робота – спосіб розвитку творчих здібностей учнів

     Орієнтуючись на інтереси дитини, постійно досліджуючи її розвиток, спираючись на окремі задатки окремо взятого учня, ми починаємо розвивати творчу активність учня. Це відбувається на уроці і в позаурочний час. Саме позаурочний час дає можливість використовувати різноманітні форми навчання, розвивати дітей. Такі форми роботи називаються позакласними. До них відносимо: семінари, факультативи, предметні гуртки, студії, олімпіади, конкурси, вікторини, клуби, літературні вечори.

   Факультативи – позапрограмові навчальні заняття, які добровільно вибираються і відвідуються учнями. Вони призначені для задоволення прагнення учнів до поглибленого вивчення окремих навчальних предметів, розвитку їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей і підвищення пізнавальної активності.

   Предметні гуртки  і наукові товариства створюються на добровільній основі з учнів паралельних або суміжних класів. До них входять учні, які прагнуть розширити і поглибити свої знання, мають схильність до відповідної галузі науки, мистецтва, техніки.

   Олімпіади, конкурси, виставки учнівської творчості організовуються для підвищення пізнавальної активності учнів у вивченні різних навчальних предметів.

   Клуб – організація, яка поєднує навчання й цікаве сучасне дозвілля. Це гурт однодумців, людей, близьких за поглядами та вподобаннями.

   У своїй позакласній роботі практикую таку форму роботи як літературна студія.

    Всі ми знаємо, що найбільше впливає на нас звичайне слово. Не випадково В.Сухомлинський писав: «Слово – найтонший і найгостріший інструмент, яким ми, вчителі, повинні вміло доторкатися до сердець наших вихованців». Художнє слово допомагає навчатися цікаво, це один з елементів збагачення загальної культури учня. Літературні твори виховують високі естетичні смаки, пізнавальний інтерес, допитливість, розвивають почуття прекрасного. А головне вони допомагають розвивати фантазію. Проте найбільше вражає оточуючих поетичне слово. Адже воно характеризується ритмом, образністю, ерудованістю, чіткістю думки.

   Залучення дітей до творчої, а не лише «сприймальної» художньої діяльності дає велику користь їхньому загальному розвиткові. Згадаймо, ще Лев Толстой зауважував, що коли учень у школі не навчиться нічого творити, то й у житті він лише наслідуватиме й копіюватиме.  Саме тому намагаюсь навчити дітей  відчувати поетичне слово, розвиваю їх поетичну фантазію. Сприяє цьому й літературно-поетична студія «Надія», яку я очолюю. Звичайно, важко знайти одразу талановитих дітей, але ж геніями не народжуються – ними стають. Тому до студії входять ті діти, які прагнуть осмислити поетичне слово, створити власну поезію. Найактивнішими гуртківцями є учні 5 – 7 класів, які прагнуть знайти себе, реалізувати можливості, але й є учні старших класів, для яких поезія – це вираження свого світовідчуття, образного мислення. Не обов’язково, щоб діти одразу римували, основне, щоб вони образно мислили, адже поетами не зразу народжуються. Будую роботу від простого до складнішого. Початкуючий поет на початку знайомиться з пам’яткою «Що повинно бути в класичному вірші?»

Пам’ятка «Що повинно бути в класичному вірші?»

*образна оригінальність(незвичайне бачення світу);

*ритм;

*рима(співзвучне закінчення слів) не завжди обов’язково.

   Навчаємось не лише теоретично, а й граючись. Використовую ігри: «Гра в риму»(ледача – вдача, хатинка - картинка), «Буриме»(пропонуються слова кожної строфи, які римуються, а діти повинні написати вірш). Наприклад, світло – співи, розквітло – бурхливий. Створюємо акровірші.

    Під час заняття в студії керую «з-за лаштунків», тобто організовую роботу так, щоб учні почувалися невимушено, активно висловлювалися, самі досліджували теоретичні проблеми, фантазували. Бо саме фантазія, образність, зацікавленість сприяють створенню поезій. За останні два роки власними силами виготовили дві збірочки «Космічні фантазії» та «Мелодії рідного краю».

   Крім того студійці беруть активну участь у різноманітних конкурсах власних поезій. Так, цього року учениця 11- А класу Собченко Ірина взяла участь у конкурсі «Мій рідний край – Житомирщина». І хоча не зайняла призового місця, але була запрошена на заключний етап даного конкурсу. Її поезії вражають неповторністю, силою почуттів.